Посміхайтесь

- Здравствуйте, милая девушка, а как вас зовут? – пролунало до мене, коли я пробігала повз наглядову половину.

- Здравствуйте - з ввічливості трохи завернула назад я - Настя.

- Вы очень красивая Настя. Настенька. А не могли бы вы показать мне воооон тот кусочек колбаски?

Я зашарілась і озирнулась, за спиною була стіна, ані на полу, ані десь інде ніякої ковбаси не було. Не збагнувши, що відповісти, я просто посміхнулась, мовляв «зараз повернусь» і побігла перевдягатись.

Ельвіра Платонівна була стрункою, невисоко зросту жінкою. За документами їй було близько 90 років, але на вигляд більше 75 не можливо було дати ніяк. Охайні руки з манікюром, сиве  закручене на кінцях волосся, нічна сорочка в підлогу, блідо рожева, з сірим мереживним комірцем. Незвичний, моложавий рум’янець, великі сині очі і майже всі зуби свої! Перебуваючи тут, вона продовжувала доглядати себе незважаючи ні на що. ЇЇ красномовність і нескінченні компліменти доводили до того, що кожна нова зміна не розуміючи, як така приємна жінка може перебувати в наглядовій частині, виводила її звідти, щоб перепитати у завідувачки… І, дорогою, дівчата готові були відстоювати Платонівну до останнього, доки та не заводила свою пісню.

- Верочка, здравствуйте, вы снова сегодня работаете? Прекрасно выглядите, просто красавица! Скажите, Верочка, сколько стоят эти сосиски?

І санітарка Віра, кремезна, скуйовджена, не спавша всю ніч, так само як і всі ми шарілася, і губилась, що і коли треба сказати, щоб не образити Ельвіру Платонівну.

А та, майже весь день стояла за решіткою наглядової половини і обирала неіснуючі ковбасу чи сосиски, перебирала щось уявне руками, внюхувалась. Іноді посміхалась, а іноді з огидою відкидала невидиме дещо... Коли ставало зрозуміло, що «додому» вона не збирається, хтось із персоналу «загортав кавбасу» «неодмінно в сірий папір», та супроводжував її під руку, допомагаючи з «важкою сумкою»… До самого ліжка. Тоді Ельвіра Платонівна лягала, трохи відпочивала, а через час, пробігаючи повз наглядову знову було чутно:

«Девушка, милая, не убегайте… Да что же такое, меня сегодня обслужит кто-нибудь или нет… Покажите мне вот этот кусочек… Вы такая красивая…Улыбайтесь, Настенька, улыбайтесь, вы такая юная, вам очень идет улыбка…»